Амурський оксамит

Реліктова рослина амурський оксамит у природних умовах зустрічається на території Далекого Сходу. З давніх-давен дуже цінною вважається кора цієї рослини, а також її ягоди і листя. Кора має особливі властивості, за які рослини ще називають «корковим деревом». У східній (корейській і китайській) медицині різні частини амурського оксамиту застосовують для виготовлення найрізноманітніших цілющих зілля. За бажання таке незвичайне дерево можна виростити на своїй ділянці. Вона може стати ефектною прикрасою будь-якого саду.

Особливості амурського оксамиту

Амурський оксамит, або оксамитове дерево по-науковому називають Феллодендрон Амурський (Phellodendron amurense). Ця рослина входить до числа реліктових, а це означає, що вона існувала ще до того, як настав Льодовиковий період. Родом вона з Далекого Сходу, який займає досить велику територію. При цьому в середніх широтах до недавніх пір побачити її було практично нереально.

Оксамитове дерево є представником сімейства Рутові. А оскільки його товста кора вирізняється особливою легкістю, цю рослину в народі називають «корковим деревом». Існує кілька видів такої рослини, але всі вони мають схожі характерні риси:

1. У природних умовах рослина може досягати у висоту близько 28 метрів. При вирощуванні в культурі в середніх широтах її висота, як правило, варіюється від 6 до 10 метрів.
2. Стовбур у поперечнику досягає від 100 до 150 сантиметрів. Однак якщо рослина стара, то її стовбур може бути і більш товстим.
3. Стовбур вкритий товстою бархатистою і м'якою корою (у дорослого дерева товщина близько 70 мм) сіруватого кольору з красивим сріблястим відливом. Згодом забарвлення кори стає темнішим, а на її поверхні з'являються борозни. Кора вирізняється пористим верхнім шаром, який легко відходить від основи, а також має виразну грань із лубом, який має жовте забарвлення.
4. Схожа на парасольку низька і широка крона утворена з горизонтально розташованих гілок. Якщо оксамитові дерева ростуть групою, то їх гілки витягуються вгору. У цьому випадку форма крони буде пірамідальною.
5. До складу почерговорозташованих складних листових пластин входить кілька вузеньких пластинок, на верхівках яких є загострення. Розкриття листя спостерігається в перші дні літа, водночас до початку жовтня воно все облітає. Листя має темне яскраво-зелене забарвлення.
6. Перше цвітіння такої рослини спостерігається в 16-18 років, причому квітки на ній з'являються в липні. Маленькі гроновидні суцвіття мають насичений специфічний аромат. Якщо потерти листок або квітку між пальцями, то аромат стане сильнішим.
7. Формування плодів завершується в останні дні серпня. Плоди представлені маленькими кулястими ягідками чорного кольору, які в поперечнику досягають 10 мм. У кожному з плодів формується по п'ять насінин. До другої половини жовтня ягоди визрівають повністю. Як правило, плодів формується дуже велика кількість (на одному дереві близько 10 кілограмів). Вони дуже часто не опадають з гілок до самої зими.
8. Міцне і добре розвинене коріння йде в глибокі шари ґрунту. У зв'язку з цим дерево вирізняється посухо- і морозостійкістю, а також йому не страшні потужні пориви вітру.

У сприятливих кліматичних умовах ця культура здатна прожити близько трьохсот років. При цьому в середньому тривалість її життя від 200 до 250 років.

Поширення

У природі амурський оксамит найширше поширений на Далекому Сході (Приамур'я, Курильські острови, Хабаровський край, Сахалін і Примор'я). Ще її можна зустріти на території Китаю, Японії та Кореї. При цьому культивують дерево в різних країнах, де його використовують як декоративну рослину для садів, парків і скверів.

На території Китаю цю рослину ще називають «деревом чорних перлів». Ця незвичайна назва з'явилася завдяки легенді, в якій йдеться про те, що якось раз імператор на прогулянці впустив чорну перлину. Через деякий час з неї виросло розкішне дерево, плоди якого є нагадуванням про загублену прикрасу імператора.

Таке дерево вважає за краще рости в місцях з підвищеною вологістю і великою кількістю світла. Причому вона відрізняється високою посухостійкістю. Для нього найкраще підходить суглинний ґрунт. При цьому на ділянці з піщаним ґрунтом дерево рости не буде.

Посадка і догляд

Амурський оксамит досить невибагливий у догляді. Ця ефектна культура здатна стати прикрасою будь-якого саду. Нерідко садівники використовують її для створення групових посадок, водночас оксамитове дерево найчастіше поєднують з іншими листяними деревами, а також хвойними культурами і чагарниками.

Посадка

Якщо ви вирішили посадити таке дерево у своєму саду, то варто враховувати, що з роками його зовнішній вигляд сильно змінюється. Про це слід пам'ятати ще під час висадки саджанця на ділянку. Як саме культура розвиватиметься і ростиме в конкретному місці, здебільшого залежить від того, як садівник виконує наступні рекомендації:

1. При виборі посадкового місця потрібно пам'ятати про те, що через кілька років маленький кущик перетвориться на шикарне дерево з широкою кроною. У зв'язку з цим потрібно вибрати таке місце, яке буде знаходитися на оптимальній відстані від будівель, будинку та інших великих рослин. Ще необхідно пам'ятати про те, що коренева система росте вглиб, тому ділянка має бути розташована далеко від підземних комунікацій.
2. Висадку саджанця рекомендується провести у квітні або на початку осіннього періоду.
3. Найкраще приживаються саджанці віком 1-2 роки.
4. Яма для посадки в глибину та ширину повинна сягати приблизно 0,6 метрів.
5. Коли до посадки саджанця залишиться 7 днів, яму наповнюють субстратом, до складу якого входить ґрунт, пісок, дерен і перегній. За цей час землесуміш має осісти. Після цього можна приступати до посадки.

Догляд за амурським оксамитом

Догляду потребують тільки молоді рослини, яким не виповнилося двох років. Також амурському оксамиту знадобиться догляд і в тому випадку, якщо спостерігається тривала посуха. Доглядати за таким деревом дуже просто: його треба систематично підгодовувати і поливати. Найкраще рослина відгукується на такі підживлення:

• восени – комплексні мінеральні добрива;
• навесні – органіка (гній, компост і сечовина).

Молодому екземпляру вистачить одного відра поживного розчину, а дорослому – знадобиться приблизно п'ять відер.

Для того щоб коріння отримувало оптимальну кількість води і кисню, поверхню пристовбурного кола слід регулярно розпушувати. А для того щоб сповільнити випаровування води із землі, поверхню пристовбурного кола засипають шаром мульчі (хвоєю або дерном).

Молоді рослини з першого року життя мають значний приріст. Всього за 12 перших місяців деревце збільшується у висоту приблизно на півметра. А через два роки воно починає рости швидше в 2 або навіть 3 рази.

Кронування проводять лише тоді, коли це дійсно потрібно. Приміром, якщо спостерігається занадто низьке розгалуження стовбура. Обрізку гілок проводять дуже акуратно, при цьому місця зрізів слід обробити садовим варом. Ще потрібно не забувати вчасно обрізати сухі або травмовані пагони.

Якщо оксамитове дерево висаджується не тільки як прикраса саду, а й для збору ягід, тоді потрібно посадити щонайменше 2 дерева різної статі поруч одне з одним.

Ця рослина морозостійка. Однак поки воно молоде, його рекомендується захищати від зимових морозів за допомогою якісного укриття. Також йому потрібен захист від поривів вітру. Доросле дерево вкривати не потрібно.

Способи розмноження

Вирощування з насіння

Збір насіннєвого матеріалу амурського оксамиту проводять восени. На зберігання його прибирають у прохолодне і добре вентильоване місце на три місяці. Якщо насіннєвий матеріал не піддавався стратифікації, то перш ніж приступити до посіву, його замочують у гарячій воді і залишають на кілька діб. Посіяти насіння можна безпосередньо в саду у відкритий ґрунт або в ємність із субстратом (перегній, садовий ґрунт і торф). Насіння заглиблюють у ґрунт на 30-50 мм. Протягом 2 років сходам забезпечують своєчасний полив і підживлення, а також прополку і розпушування поверхні землі. До настання морозів поверхню пристовбурних кіл потрібно засипати шаром мульчі, при цьому самі сіянці накривають дихаючим матеріалом.

Живцювання

Заготівлю живців проводять в останні дні весни або перші – літа. Для того щоб пагони дали коріння, їх слід прикопати на кілька діб у вологу землю. Для поліпшення результату можна використовувати засіб, що стимулює ріст коренів.

Недосвідчені садівники найчастіше для розмноження оксамитового дерева використовують метод живцювання, так як він більш простий і швидкий. А ще цей спосіб дозволяє виростити дерево саме такої статі, яка вам потрібна. Якщо живці були зрізані з рослини чоловічої статі, то вони всі будуть такими ж самими. Те ж саме стосується і дерева жіночої статі.

Хвороби та шкідники

Амурський оксамит дуже стійкий до захворювань і шкідників. Однак за сильних морозів на поверхні кори стовбура утворюються тріщинки. Їх рекомендується обмазувати садовим варом.

Застосування і значення амурського оксамиту

Амурський оксамит застосовують дуже широко. Його нерідко використовують у нетрадиційній медицині:

1. Луб. Він має протизапальну та жарознижувальну дію. Також на його основі виготовляють найрізноманітніші мазі, настоянки та порошки, які використовують під час терапії хвороб органів дихання, запалень шлунково-кишкового тракту, найрізноманітніших інфекцій (дизентерія, гепатит).
2. Плоди. З них готують відвари і настої, що використовуються для лікування хвороб органів дихальної системи (плеврит, пневмонія і туберкульоз), а також цукрового діабету.
3. Ягоди, листя чи луб можна заварювати всі разом або кожен компонент окремо. Також готують настоянку, якою полощуть порожнину рота, а ще використовують у разі гіпертонії, холециститу та інших хвороб.

Зверніть увагу на те, що в будь-яких частинах оксамитового дерева містяться токсичні речовини. Тому в разі надмірного вживання засобів, виготовлених на його основі, може з'явитися алергічна реакція, запаморочення, нудота та задуха.

Деревину амурського оксамиту ніде не використовують, зате його товсту кору дуже цінують, адже вона схожа на корок: вирізняється своєю гнучкістю, легкістю і повітронепроникністю. Її дуже широко застосовують для виготовлення винних пробок, галантереї, оздоблювальних матеріалів і взуття. Також кору використовують як наповнювач рятувальних жилетів.

Квітки такої культури досить непоказні, проте вони дуже привабливі для бджіл. Мед з амурського оксамиту має зеленуватий відтінок, а також високі смакові якості. Його вважають ефективним протитуберкульозним засобом.

Амурський оксамит у ландшафтному дизайні

Дерево амурський оксамит є довгожителем, яке вирізняється невибагливістю та ефектним зовнішнім виглядом. Його нерідко застосовують для озеленення садів і зон відпочинку в містах, тому що:

1. Його густа крона забезпечує велику тінь.
2. У міру зростання стовбур дерева може набути химерної форми. Він здатний гілкуватися і згинатися, завдяки цьому в сквері або парку може з'явитися унікальний «експонат».
3. Це дерево дуже велике. Тому навіть дерево, що стоїть поодиноко, має дуже ефектний вигляд, особливо спільно з доглянутим зеленим газоном. Його можна застосовувати як відправну точку під час формування ландшафту ділянки.
4. Чудово себе почуває в групових посадках разом з дубами, кленами, березами і низькорослими чагарниками (туєю, барбарисом і ялівцем).

Завдяки оксамитовому дереву в саду або парку можна створити затишну незвичайну атмосферу, яка збережеться на довгі роки, оскільки ця рослина може прожити близько трьохсот років.

Використано матеріали сайта https://zabudovnik.kr.ua/.